Не спіть, не дрімайте, спішіть, поспішайте, Всією сім'єю, всією ріднею до нас завітайте На музики троїсті, на танці вогнисті, На свято врочисте. Буде тут любо, Буде тут гарно. Пісень буде рясно.
Розквітни у щасті,
Роде наш красний.
Як море без чайки,
Так дім без хазяйки.
Як без коріння стебло,
Так і без гурту село.
Без гурту – громади
Нема і поради.
А слово до слова –
І вийде розмова! 
Заходьте ж бо люди,
Вам є, що сказати,
Побачте, почуйте
Народні таланти.
Заходьте в господу,
Село наше чесне.
Живи і возрадуйся,
Роде наш чесний. 
У цю святкову днину
Вітаємо село, і кожну сільську родину.
Запам’ятайте, люди, світлий день!
Хай квітне край, співає хай пісень. 
Давайте ж станемо пліч – о – пліч всі народи,
Щоб славу України відродить.
Щоб дружно жити, в радості і згоді,
Ми України сестри і брати. 
Село моє, цей гарний день
Позбирав усіх гостей,
Друзів теж прийшло багато
Щоб здоров'я побажати. 
Село наше - то велика і дружня родина, це наші славні земляки: вчителі, інженери, лікарі, землероби, тваринники, комбайнери, механізатори, які живуть з нами та в інших місцях, але тут пройшло їх босоноге дитинство, незабутня юність. Бережімо ж славні традиції, звичаї та свята нашого села, примножуймо здобутки його на радість дітям та внукам нашим, бережімо ж наше село, не цураймося його свят та буднів, бо село - це криниця нашого родоводу, це наша велика родина 
Село - наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Наше село - розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Вона наша сповідь і турбота, і безтурботність теж. Рідне село - це ми з вами, це наша Україна-мати. Мов птиці в небі синім Давно дитинство сонечком зійшло. Моє село, село на Україні, Казковим, буйним цвітом розцвіло.
