з Днем Незалежності України
Їй двадцять вісім. Ще зовсім молода.
Ще квіткою цвіте дівоча врода.
Та знають очі, що таке біда,
А серце не чекає нагороди...
Їй двадцять вісім. А скільки пережито!
А скільки сліз вже пролито від болю.
Вона хотіла не багатств, а просто жити!
Не влади та грошей, а тільки ВОЛЮ!
Їй двадцять вісім. А в серці- ніби сто...
Занадто вже болять пекучі рани.
За тими, хто життя віддав в АТО,
За тими, кого вбили на Майдані.
Їй двадцять вісім. Йому всього лиш двадцять
Було тоді, коли "котел" палав...
Хто голову поклав у Ілловайську
І янголом для тата й неньки став...
Та вона свято вірить у майбутнє...
Однак, вона ЖИВЕ наперекір усім.
Її душа не по роках уже могутня,
Хоча, і юна. Їй всього лиш двадцять вісім....
© Таня Онищук