З Днем народження, моя державо, з святом тебе добрим і святим!
З Днем народження, моя державо, з святом тебе добрим і святим!
Із малої зернини виростає добрий, солодкий плід… Нам усім відома проста логіка природи. Для Вкраїни доброю зерниною стане людина, що змалку зрощувалась у любові до мови, до рідної пісні та чесної праці. Саме таку зернину патріотизму плекають у своїх серцях жителі села Ридодуби, бо мають чим гордитись, адже є у них свої герої.
З нагоди відзначення 26-ї річниці незалежності України у селі Ридодуби відбувся святковий концерт, за участю керівництва району, об’єднаної громади села Білобожниця, духовенства та усіх запрошених гостей села. Подія стала вдвічі приємнішою, адже зуміла в собі поєднати урочисте відкриття Будинку культури, у якому протягом року відбувались ремонтні роботи. Серед запрошених гостей були присутні Народний депутат України Барна Олег Степанович, депутат Обласної ради та директор ПАП «Дзвін» Градовий Василь Степанович, голова Чортківської державної адміністрації Сташків Михайло Федорович. До привітання та слів подяки долучилось місцеве керівництво, на чолі з головою об’єднаної громади села Білобожниця Греськів Ярославом Львовичом і старостою села Ридодуби Огаль Ярославом Михайловичом.
Під найсвятішу пісню України, почесне право внести прапор було надано односельчанину Михайлу Гнатюку, що є учасником бойових дій, які тривають на Сході України, бо гордиться село своїми Героями!
Все ж висловлює щиру подяку керівник Будинку культури Деренюк Оксана Петрівна, за активну участь та допомогу у проведенні святкування учасникам, а це місцева молодь, діти дошкільного та шкільного віку та їхні батьки. Також приїжджим із сусідніх сіл гостям, що приєднались до творення концертної програми та незабутніх емоцій. Бо окрім закликів, промов і живих свідчень любові до Батьківщини, не обійшлось на сцені без сатири, бо била глечики та миски Мотря з Кайдашихою за неподілений кусень землі... Співали пісню дівчата і жінки, та таку, що серце краяла надвоє, запалювали жвавого танцю юні дівчата і ще зовсім малі діти, які нічим не поступались старшим. Село оживало, а із кожним номером на сцені, витав якийсь особливий дух, що переплітався зі словами далекого минулого «свою Україну любіть, во врем'я люте, в остатню, тяжкую мінуту за неї Господа моліть». Любимо, молимось і віримо у її доньок та синів.
Та на завершення зі сцени лунала пісня «А що таке щастя?» – і відповідь, не барилась. Щастя – це мир, якого так сьогодні прагнемо.
Олександра Батицька
